Післяпологова депресія

Отже, сьогодні ставитимемо собі діагноз: що зі мною? Післяпологова депресія? Втома? Невроз? Усе разом?:)

Варіант 1. Власне післяпологова депресія (післяпологовий психоз).

Спочатку давайте розберемося з тим, що стоїть за такою часто вживаною фразою «післяпологова депресія»? З медичної точки зору – це психічне захворювання, що потребує обов'язкового лікування. Але все не так страшно, адже під час перевірки депресія, яку Ви собі приписали, такою не є. А є, найімовірніше, звичайною перевтомою, що супроводжується зниженим настроєм, апатією та іншими неприємностями. Класична післяпологова депресія – післяпологовий психоз -  виглядає так:

•  Постійний поганий настрій (понад місяць без поліпшень); при цьому після народження малюка вже минуло більше 2-х місяців. Нудьга одразу після народження малюка може тривати кілька тижнів і це  - нормально!
• Жахливий, тяжкий стан апатії, втрати інтересу до всього, що відбувається;
• Те, що раніше приносило радість – тепер байдуже;
• Біль у грудях «душа болить»;
• Самозвинувачувальні думки: «Я погана мати», «Я в усьому винна», «Усім через мене погано», «Я для всіх тягар, лише заважаю» тощо;
• Відсутність апетиту;
• Порушення сну. Для депресії характерний особливий сон: жінка прокидається о 3-4 годині ранку і більше не може заснути;
• Відсутність сексуального бажання;
• Можуть бути порушення роботи шлунково-кишкового тракту, схильність до закрепів;
• Виникає таке відчуття, ніби «важко думати», складно зосередитися на чомусь;
• Може спостерігатися повна відсутність сил, іноді навіть небажання вставати з ліжка і займатися справами;
• Можуть бути думки про самогубство, оскільки стан настільки важкий, що просто не хочеться жити;
• Може бути дратівливість; 
• Стан найважчий у ранкові години, а надвечір він може трохи поліпшуватися;

Такими є загальні риси класичної післяпологової депресії. Окремі риси, наприклад відсутність сексуального бажання або дратівливість, можуть бути властиві і втомі, і неврозу, але комплекс симптомів може свідчити саме про депресію. Вона виникає через те, що психіка не може впоратися зі стресом, і відбувається ніби «злам» звичної психічної діяльності. У цій ситуації стресом є пологи та поява в житті малюка.
Що робити? 

 Якщо Ви запідозрили, що у Вас саме післяпологова депресія – терміново звертайтеся до лікаря - психіатра. Річ у тім, що її розвиток можна зупинити, а іноді й зовсім уникнути, якщо почати приймати відповідне лікування якомога раніше. Хочеться заспокоїти, що для лікування депресії використовують препарати, які не викликають звикання. Єдиний мінус – їх потрібно довго приймати. Але якщо у Вас саме депресія, то без медикаментів одужання може бути неможливим! У будь-якому разі Вам обов'язково потрібна консультація фахівця.Для малюка дуже несприятливо перебувати поруч із депресивною мамою, адже в перший рік життя емоційний контакт із мамою є для дитини таким самим важливим, як і годування та догляд. А якщо мама страждає на депресію, то малюк недоотримує життєво важливого контакту. Тому лікування післяпологової депресії обов'язкове! Тішить той факт, що зазвичай післяпологова депресія за потрібного лікування благополучно завершується і найчастіше жінка більше не переживає в житті депресивних епізодів.

Отже, якщо Ви прочитали все описане вище і дійшли висновку,  що Ваш стан – не післяпологова депресія, то давайте шукати далі: що ж це може бути?

Варіант 2. Загострення невротичного стану.

Припустімо, Ви завжди в житті були тривожними. І предметом Ваших тривог зазвичай був стан власного здоров'я або здоров'я Ваших близьких. І після народження малюка Ви просто не знаходите собі місця: Ви постійно переживаєте, чи все з ним гаразд, чи не захворів він тощо. Особливо, якщо пологи були не дуже вдалими, і  цей страх отримав цілком реальне підживлення, що посилило його в десятки разів. На тлі цих переживань життя перетворюється на низку вічних перевірок, пошуків нової інформації, порад тощо. Розвивається сильна втома, апатія. Здається, що цьому просто немає ні кінця, ні краю. Можливий навіть розвиток «невротичної депресії», тобто депресії, яка є вторинною, яка зумовлена невротичними переживаннями.Чому так відбувається?

Невроз – це емоційне порушення, наприклад, «надлишок» тривоги або «фобій». Він може йти з Вами по життю з певного віку, спричиняючи певний дискомфорт, але не настільки, щоб Ви з ним не справлялися. Так, багато людей живуть із тривогою, періодично п'ють заспокійливі, знімаючи сильні напади, і більше нічого не роблять. Але пологи та догляд за дитиною – це великий стрес. І якщо до пологів у Вашої психіки вже була схильність до неврозу, то стрес просто загострює стан, і невроз може перейти в активну, гостру форму. 

Що робити?

Цей варіант більш «сприятливий», оскільки неврози належать до так званих «пограничних» захворювань, тобто не є психічними захворюваннями в  чистому вигляді. І для їхньої корекції буває достатньо психотерапії, навіть не завжди потрібний прийом медикаментів. Але чітко розібратися в стані, підібрати адекватні йому методи корекції та відновлення може тільки лікар. Якщо Ви підозрюєте у себе саме такий варіант так званої «післяпологової депресії», то Вам потрібно звертатися до психотерапевта, а не до психіатра.

Варіант 3. Перевтома і виснаження.

Припустімо, що у Вас і до пологів були не зовсім благополучні стосунки з чоловіком. Але були надії, що з народженням доньки або сина все зміниться. Усе справді змінилося, але не на краще, а на гірше. І Ви почуваєтеся покинутою, залишеною, Вам бракує уваги, у Вас не виходить з усім справлятися, все встигати. Крім того, день у день повторюваний сценарій подій накладає свій відбиток. Тоді виникає емоційна та фізична перевтома. Вона може характеризуватися більшістю симптомів зі списку післяпологової депресії, але є одна кардинальна відмінність: під час відпочинку (нехай навіть годинного або після сну) – Ваш стан поліпшується. Світ перестає здаватися таким безнадійно сірим, хочеться зробити щось хороше або просто усміхнутися. Якщо у Вас саме так, то, найімовірніше, йдеться про перевтому.

Що робити?

Звісно, відпочивати. Але я думаю, це Вам і без мене зрозуміло. Давайте розглянемо рекомендації, які допоможуть Вам максимально ефективно відпочивати з мінімальними втратами часу. 

Після пологів кожен день – «День бабака»? Вчимося відпочивати з розумом!
За основу беремо два варіанти: кардинальний і повсякденний.

1. Кардинальний - Зміна обстановки. Найпростіше, що рекомендують і що справді працює. Передбачаю заперечення щодо відсутності нянь для дитини. Є контраргумент – краще все-таки якось підметушитися і домовитися з чоловіком – подругою – батьками – знайомими про те, щоб вони взяли на себе тимчасові обов'язки мами, ніж зривати на дитині накопичену втому у вигляді роздратування або злості. Використовуємо принцип: «Захочеш – знайдеш час, не захочеш причину». Отже, після того, як питання з ким залишити малюка вирішено, шукаємо, куди б податися. Оптимально, якщо це буде щось незвичне. Наприклад, поїздка в інше місто. Або відвідування ковзанки:) Тобто аж ніяк не те, до чого Ви звикли. Тут працює такий алгоритм: психіка звикає до буденних обов'язків, і вони починають дратувати. Причому дратують радше не самі обов'язки, а те, що Ви не можете їх не робити. А тут з'являється можливість зайнятися чимось кардинально іншим. І може бути, гуляючи десь у Чернігові, Ви раптом зрозумієте, як скучили за годуванням малюка. Або за прогулянкою поруч із домом. І ж зараз Ви не повинні цього робити, а хочеться… Погляд із незвичного ракурсу здатний змінювати звичне сприйняття.

2. Повсякденний - Відновлення сил протягом дня. Для цього незамінним є спеціальне, розслаблювальне дихання. Думаю, що серед дня все одно є моменти, коли малюк спить і у Вас є 20-30 хвилин вільного часу. Повірте, краще використати його на відновлення, ніж на звичні способи відпочинку.У нормі в процесі дихання беруть участь три різні зони: верхня частина легень, так зване «ключичне» дихання, середня частина – «грудне» і нижня частина – черевне дихання. І всі ці зони по-різному впливають на емоційний стан. Наприклад, дихання тільки грудним відділом  –  активізує, пробуджує; а ось черевне дихання, навпаки, заспокоює. За такого типу дихання відбувається активація парасимпатичної гілки нервової системи, яка саме й відповідає за розслаблення, заспокоєння. Крім того, відбувається природний масаж внутрішніх органів, що теж дуже корисно. А також відбувається природне подразнення закінчення блукаючого нерва, який відповідає за наш гарний настрій і спокійний стан.Щоб дихати правильно, необхідно лягти на тверду, рівну поверхню. Оптимально підійде туристичний килимок, розстелений на підлозі, або ж будь-яке інше покривало, що дозволяє не замерзнути, але й не створює «м'якої» підстилки. Потім потрібно навчитися дихати кожною зоною окремо. Це етап підготовки. Можна покласти одну руку на груди, другу – на живіт. Правильним черевне дихання буде тільки тоді, коли рука, що лежить на животі, буде підніматися й опускатися в такт із Вашим вдихом-видихом, а рука, що лежить на грудях, буде весь час залишатися нерухомою. Коли Ви навчилися дихати тільки животом, то можна починати виконувати вправу. Час дихання має становити мінімум 5-7 хвилин. Оптимально – 15 хвилин. Необхідно пам'ятати, що ефективність вправи залежить від Вашої зосередженості на ній, тому, як ми й говорили, краще дихати, коли дитина спить.

А ще допоможе невеликий аналіз і переосмислення деяких моментів:

1. Чи все з того, що я роблю – справді потрібно? Часто ми робимо дуже багато речей не тому, що в цьому є необхідність, а тому що реалізуємо свої внутрішні мотиви. Наприклад, немає потреби прати білизну щодня, це можна робити раз на кілька днів. Або немає потреби так часто мити підлогу. Але інакше ми думаємо, що ми – погані господині або матері. Відстежте, які з повсякденних справ Ви можете скоротити? Напишіть список і подумайте, що в ньому викреслили б інші? Від чого можна відмовитися? Пам'ятайте, на кону стоїть Ваш емоційний стан, а не нагорода «найкраща домашня господиня, мама, дружина, хатня робітниця» в одній особі.

2. Чи вмію я просити про допомогу? Іноді близькі не здогадуються, як нам важко. Або не хочуть допомагати, бо чують від нас докори, а не прохання. Докори нікому не приносять радості. І тим паче не додають бажання допомагати. Тому якщо відчуваєте, що не справляєтеся, просіть допомоги! Якщо близькі теж не справляються, то зараз завдяки інтернет – спільнотам можна багато чого робити разом. Та й просто мам у дворі теж можна просити допомогти. Головне, не соромитися цього робити. І не боятися, хоча в проханні можуть і відмовити, але в цьому теж немає нічого страшного. Не змогли одні, допоможуть інші. Страх перед відмовою зникає після 15-го того, хто відмовив, перевірено:)

3. Чи маю я право думати про себе? Багато мам впадають у крайність: усе заради дитини! На власні потреби немає ні сил, ні часу, ні можливості. Я згодна, бувають періоди після пологів, коли питання манікюру й укладки відходить на другий план:) Але річ не в цьому. Мами часто скаржаться, що дитина їх від себе «не відпускає». Так, але дитина й не відпускатиме, якщо у Вас немає власного особистого права на себе і свої потреби. Це схоже на дорослих дітей, які чекають, що батьки зрозуміють, що вони вже дорослі, і перестануть втручатися в їхнє життя. Очікування, що хтось інший дасть Вам дозвіл – безглузде й безнадійне. Малюкам дуже зручно, щоб мама завжди була поруч, і він усіляко опиратиметься, якщо мама захоче піти. І якщо мама вважає, що не має на це права, то малюк це відчуватиме й вимагатиме присутності мами.

4. Які почуття я маю до дитини? Намагаємося відповідати чесно й не прикрашати. Тому що це нормально, якщо іноді дитина дратує, злить або викликає бажання якийсь час її не бачити. Але ігнорувати ці почуття й нав’язувати собі «потрібні», тобто любов замість злості, турботу замість роздратування, обійми замість бажання піти – не можна! Усе це породжує внутрішньоособистісні конфлікти. І не важливо, що Ви вважаєте неправильним так почуватися, Ви так почуваєтеся. І це правильно! А ще правильніше зрозуміти: чому я зараз злюся? Чому мене це так дратує? Такий хід думок – це спосіб розібратися і зрештою позбутися негативних емоцій. А от спроба їх «замінити» на «пристойні» зазвичай призводить до накопичення втоми й емоційних зривів.Я впевнена, що чесність із собою, допомога близьких, трохи терпіння й крапля здорової безтурботності здатні творити дива! 

Радісного Вам материнства!

Статтю створено для порталу uaua.info

Автор статті: дитячий і сімейний психолог