Коли пора до психолога?

Як зрозуміти, чи потрібна вам допомога психолога, чи ви можете впоратися самі? У яких ситуаціях і чим може допомогти психолог? Коли не варто звертатися до психолога?

Існує величезна кількість матеріалів, у яких описується суть психологічної роботи, даються відповіді на запитання про те, хто такий психолог, навіщо він потрібен, чим може допомогти. Однак, читаючи більшість статей, складається відчуття, що без психолога неможливо розв’язати жодну більш-менш складну проблему. Посварилися з чоловіком, звільнилися з роботи, вередує дитина – Вам терміново потрібен психолог.

Спробуймо розібратися: чи так це?

Розглянемо таку ситуацію: двоє людей працювали в компанії, яка через кризу збанкрутувала, і всі її співробітники залишилися без роботи. Для одного з них це стало ударом. Він цілковито розгубився, тривалий час не міг зрозуміти, що ж тепер робити. Втратив апетит і сон. Усі походи на співбесіди закінчуються провалом – йому всюди відмовляють. Це його не дивує, адже він і сам не вірить, що зможе влаштуватися на роботу в такий складний час, як криза. Він дедалі більше занурюється в депресію. 

Інший же після звільнення через деякий час знайшов нову роботу з іще вигіднішими умовами. Крах компанії став лише стимулом, який змусив його мобілізувати свої сили, зібратися і знайти нове місце. Отже, ситуація одна й та сама, але результат для двох людей принципово різний. І річ тут не у везінні. Просто будь-який стрес є ніби додатковим поштовхом для прояву внутрішнього стану й актуалізації проблем людини. На цьому прикладі можна побачити, що перша людина страждає від невпевненості в собі, у своїх силах і не вірить у свою цінність як фахівця. Вона займає пасивну позицію щодо життя загалом. Але головне – усе це її дуже мучить. Адже є приклади, коли люди задовольняються малим, і їх це влаштовує. Однак наша ситуація інша. І такій людині необхідна допомога фахівця. Але не в пошуку нової роботи, а для того, щоб набути тієї самої впевненості, якої їй так бракує. Їй потрібно допомогти зрозуміти: що заважає їй знайти нову роботу, у чому корінь її невдач у професійній сфері.

Отже, основним критерієм, що визначає необхідність звернення до психолога, є наявність певної проблеми (внутрішньої чи зовнішньої), існування якої завдає людині занепокоєння і яку вона не може розв’язати самостійно. Тобто вона вже робила спроби, але всі вони не дали бажаного результату.

Часто це відбувається тому, що людина не знає, за що хапатися. Це можна сформулювати так: «Усе погано, УСЕ!» Людині важко зрозуміти: у чому саме в неї труднощі. Для цього потрібен професійний погляд збоку.

Річ у тім, що існують захисні механізми психіки, які оберігають нас від неблагополучної інформації. Тому досить часто люди просто не бачать і не хочуть побачити, у чому полягають їхні проблеми та життєві труднощі.

Наступним етапом, що перешкоджає самостійному розв’язанню проблеми, є брак елементарних психологічних знань. Наприклад, як будувати спілкування, щоб зуміти розповісти про свої почуття, але й не зачепити почуття співрозмовника. Як можна і потрібно карати дитину, а як не можна. У такому разі візит до психолога допомагає отримати ці знання, усвідомити допущені помилки й скоригувати свою поведінку.

Однак частіше ситуація виглядає інакше: проблема вже зрозуміла, знання вже отримані, а діяти по-іншому не виходить. Це можна описати фразою: «розумом я все розумію, але нічого вдіяти не можу, емоції беруть гору». У такому разі йдеться вже про складнішу форму проблеми. Тут необхідна робота також і з емоційною сферою. Усі ми маємо багаж наших «улюблених» емоційних станів, які не дають нам діяти мудро, виважено й правильно. У такому разі психологічна робота не просто бажана, вона необхідна, оскільки сферу власних емоцій людина самостійно ніколи не зможе навчитися контролювати. Тут потрібен уже не просто погляд збоку, а певні дії, які треба буде виконувати, докладаючи надзусиль. А без розуміння й усвідомлення їхньої доцільності – це неможливо. Адже якщо жінка страшенно боїться першою зателефонувати чоловікові, який їй сподобався, вона ніколи цього не зробить, якщо не побачить: навіщо їй потрібно це робити. А в цій ситуації страх буде настільки переважати, що захисний механізм не дозволить навіть вийти за межі звичного бачення.

Звісно, звертатися до психолога потрібно лише в тому разі, якщо Ви готові до взаємної співпраці. Не варто витрачати свій час і гроші, якщо Ви хочете, щоб психолог за Вас розв’язав Ваші проблеми. На жаль, це неможливо. Тому Вам самим доведеться дуже багато працювати над собою. З іншого боку, якщо Ви вважаєте, що самі краще знаєте, що Вам робити, а що ні, у чому суть Вашої проблеми, і всі рекомендації психолога сприймаєте з недовірою, то звертатися також не варто. З тієї простої причини, що Ви маєте справу з таким самим фахівцем, як, скажімо, у математиці. Однак навряд чи комусь спаде на думку сумніватися в теоремі Піфагора, припускаючи, що, може, квадрат гіпотенузи все-таки дорівнює чомусь іншому…

Чи варто якось готуватися до такого візиту? З одного боку, жодних конкретних підготовчих дій робити не варто. З іншого боку, необхідно спробувати сформулювати для себе суть проблеми. Звичайно, психолог у цьому допоможе, але краще йти вже хоча б із приблизним уявленням про те, у якій сфері у Вас труднощі і що Ви вже робили для їх розв’язання. І найголовнішою підготовкою має бути Ваше чітке бажання щось змінити в собі. Без особистої мотивації будь-яка психологічна робота стає беззмістовною.

Дуже часто можна почути: навіщо мені психолог, у мене ж подруги є… В основі цієї поширеної думки лежить уявлення, що психолог – це людина, яка Вас утішить, підтримає і дасть пораду. Усе це роблять близькі люди, і за такого розуміння справді потреба в допомозі психолога зникає. Однак це хибне розуміння самої суті психологічної діяльності. Фахівець ніколи не займатиметься тим, щоб усю консультацію вислуховувати скарги на недбайливого чоловіка чи конфлікти на роботі. Збір інформації про проблему – це необхідний етап у консультуванні, але він займає не більше половини часу. А іноді й менше. І при цьому зазвичай психолог сам ставить запитання, які його цікавлять, оскільки бажання «поскаржитися» може призводити до повідомлення надмірної кількості непотрібної інформації та пропускання справді важливої. Утіха й підтримка також можуть бути, але вони ніколи не є метою. Оскільки жалість стимулює лише прийняття цих проблем як неминучих, за якими треба горювати, плакати. А це значно знижує шанси на їх розв’язання. Крім того, психолог не дає порад. Поради дають близькі люди, керуючись уявленням про те, як буде краще з їхньої точки зору. Однак ніхто ніколи не дасть гарантії, що те, що добре для одного, ідеально підходить іншому. Крім того, ми забуваємо про те, що у близьких теж є емоції, які можуть впливати на поради. Наприклад, дівчина, якій не подобається хлопець її подруги, завжди радитиме їй щось таке, що показуватиме хлопця в невигідному світлі. Вона робитиме це часто несвідомо. Але вона ніколи не зможе дати пораду, яка відрізнялася б від її емоційного сприйняття ситуації. У психолога ж немає особистої зацікавленості в клієнті, і, як наслідок, немає потреби впливати на перебіг подій.

Про проблеми, з якими люди звертаються до психолога, можна написати окрему статтю. Я лише коротко перелічу найпоширеніші:

труднощі у спілкуванні

втома, апатія, зниження інтересу до життя

страхи (публічних виступів, натовпу, метро, висоти тощо)

напади панічного безпричинного страху

невпевненість у собі

нав’язливі думки

професійні кризи

сексуальні проблеми.

Також окремим блоком ідуть сімейні проблеми (нерозуміння між подружжям, зради, розлучення, неможливість вийти заміж). І ще один великий блок – дитячо-батьківські стосунки: неслухняність, дитяча агресія, гіперактивність, страхи, неслухняність тощо. Але пам’ятайте, будь-яка психологічна проблема є приводом для звернення, якщо її не вдається розв’язати самостійно протягом певного часу. Адже іноді діти можуть просто так вередувати, чоловік може просто так злитися, а на роботі може бути просто не дуже вдалий день:-)