Тілесно-орієнтована психотерапія

Тілесно-орієнтована психотерапія (ТОП) — це один із сучасних напрямів у психологічній практиці, що виник близько століття тому в Америці завдяки працям Вільгельма Райха і невдовзі став одним із найпоширеніших завдяки своїй інноваційності та ефективності. Цей напрям унікальний тим, що звична психологічна робота доповнюється роботою з тілом людини.

У межах будь-яких східних духовних практик, таких як йога, цигун тощо, тіло ніколи не розглядається окремо від психіки, і це не випадково. Річ у тім, що тіло — це таке саме відображення нашої психіки, як і емоції чи думки. Багатьом це здасться дивним, але тіло зберігає сліди всіх важливих подій, переживань, і часом навіть точніше, ніж пам’ять.

Відомо, що будь-яка емоція має свій тілесний прояв. І він не обмежується лише жестами чи мімікою. В емоції бере участь усе тіло.

Зовсім не складно зрозуміти: злиться зараз Ваш улюблений пес чи радіє. Його тіло говорить саме за себе. Так само й людське тіло відповідним чином реагує на емоційний стан. І якщо в житті людини переважають радісні емоції та почуття, то й тіло «радіє». А якщо негативні почуття — то й тіло також «сумує, тужить і гнівається».

Це проявляється у відповідних фізіологічних змінах. Наприклад, при негативних емоціях виникає напруження основних груп м’язів, які допомагають дати кривднику відсіч або втекти, прискорюється серцебиття, підвищується частота серцевих скорочень і артеріальний тиск, збільшується згортання крові та рівень цукру в крові. Отже, народні приказки «кров у голову вдарила» або ж «від страху серце готове вискочити з грудей» мають цілком конкретну фізіологічну основу.

Кожен, хто згадає людину в стані гніву, зможе перелічити безліч тілесних проявів цієї емоції: і стиснуті щелепи, і напружені шия та плечі, і швидке дихання, і кулаки. Так от, тіло має властивість не лише реагувати фізіологічними змінами на емоційний стан, а й зберігати ці зміни, якщо емоція не виражається. Уявляєте, скільки напруження зберігається в тілі людини, яка постійно злиться на когось, але з тієї чи іншої причини не може проявити цю злість?

Тілесно-орієнтована психотерапія має вагомі переваги перед іншими напрямами в роботі з емоційними проблемами. Адже емоційна сфера не підпорядковується раціональному контролю. Неодноразово доводиться чути, що клієнт уже має всі потрібні знання, чудово розуміє, що і як потрібно змінити, але… У нього, на жаль, нічого не виходить.

У критичний момент людина зривається на звичний, стереотипний спосіб реагування, керована емоціями, що нахлинули на неї, — роздратуванням, страхом, злістю, тривогою. Усе тому, що логічне мислення — це результат діяльності лівої лобної частки головного мозку. Тоді як за емоції відповідає права частка. От і виходить, що людина працює з однією сферою — раціональною, а корекції потребує зовсім інша сфера — емоційна.

Тілесно-орієнтована психотерапія дає змогу навчитися слухати й розуміти своє тіло, а отже, і емоції. Адже зв’язок тіла й емоцій не односторонній. Якщо емоції впливають на тіло, то й через тіло можна впливати на емоційний стан. За допомогою тілесно-орієнтованої психотерапії можна позбутися гнітючих важких переживань і перестати їх накопичувати.

Тілесно-орієнтований психотерапевт під час роботи створює для тіла такі умови, щоб м’язи, які були напружені, змогли розслабитися, щоб дихання стало рівномірнішим і глибшим, щоб людина змогла зняти тілесне, а отже, й емоційне напруження. При цьому клієнт не втрачає усвідомлення того, що відбувається, на відміну від гіпнозу, а лише перебуває у стані розслаблення, або, науковою мовою, «кінестетичного трансу».

Коли людина фіксує свою увагу на тілесних відчуттях, вона тим самим активує праву частину мозку. І виходить, що робота відбувається саме з тією ділянкою, яка й потребує корекції. При цьому клієнт може повністю контролювати те, що відбувається, що дає змогу уникнути побоювань, пов’язаних із «втручанням у його психіку» іншої людини, навіть якщо це професійний психотерапевт.

Безумовно, раціональні методи й техніки потрібні та важливі, але вони недостатні й малоефективні, коли йдеться про емоційні проблеми.

Таким чином, тілесно-орієнтована терапія дає змогу ефективно долати емоційні проблеми різного ступеня. Це можуть бути незначні труднощі: втома, безсоння, дратівливість, неможливість повноцінно відпочити, підвищена вразливість і надмірна емоційність. Але також можуть бути й серйозніші проблеми: комплекси та страхи, невпевненість у собі, фобії, панічні атаки, надмірна турбота про своє здоров’я і здоров’я близьких, тривожні розлади тощо.

Крім цього, тілесно-орієнтована психотерапія є надзвичайно ефективною в роботі з психосоматичними розладами. Існує низка захворювань, які виникають із психологічних причин. В їх основі — усе ті ж емоційні порушення. Традиційно до них відносять: вегето-судинну дистонію, хвороби серцево-судинної системи (зокрема, ішемічну хворобу), гіпертонію, цукровий діабет, виразкові хвороби, бронхіальну астму тощо. Однак список хвороб може бути значно ширшим. Часто навіть звичайна застуда може виявитися психосоматичною. Як це відбувається?

В основі лежить неусвідомлене бажання людини «захворіти». Це може здатися неймовірним, але все ж. Попри очевидні мінуси хвороби, є й плюси: хвору людину жаліють, їй приділяють багато уваги, до неї висувають менше вимог. Вона може багато чого не робити, багато чого уникати. Так от буває, що ця сама «вигода» хвороби настільки важлива для людини, що вона несвідомо прагне її отримати, навіть на шкоду власному здоров’ю. І виходить, що на рівні свідомості людина хоче одужати, а на рівні несвідомого — хворіти. А оскільки несвідома частина психіки в нас більша, ніж свідома, то хвороба перемагає.

Або ж можлива інша ситуація: людина довго перебуває у стані стресу. Стресом може бути не лише якась окрема подія. Наприклад, робота, що спричиняє постійне напруження через свою складність або стосунки в колективі, які не склалися, — це теж стрес. Організм такої людини працює на межі. А будь-якій, навіть найсильнішій і найздоровішій людині, потрібен час для відпочинку та відновлення.

Якщо цього не відбувається, такі стреси накопичуються, і через певний час настає критичний момент. Уявіть, що Ваш організм — це мотузочка, до якої знизу прив’язаний вантаж. І з кожним новим стресом вантаж стає все важчим і важчим. Поступово мотузочка починає рватися в найуразливішому місці. Але цей процес також поступовий, адже спочатку перетирається одна ниточка, потім інша…

І ми помічаємо, що щось не гаразд, лише тоді, коли мотузка повністю обривається. І якими в більшості випадків є наші дії? Швидко, поспіхом зв’язати цю мотузку, навіть не подумавши про те, щоб відчепити вантаж знизу. Та й зав’язуємо зазвичай з обіцянкою, що потім, коли буде час, перев’яжемо мотузку міцніше, а поки й так зійде.

Додамо ще, що стресів у нашому житті значно більше, ніж ми звикли думати. Сучасні вчені вважають, що, наприклад, кожна поїздка в метро — це стрес, оскільки спуск під землю для людини є еволюційно й біологічно неприродним. Стресом також є наші щоденні пересування на великі відстані та зустрічі з великою кількістю людей, які нам незнайомі, а отже, несвідомо сприймаються нами як ворожі. Навіть такі радісні події, як весілля, відпустка або банальна поїздка за місто, — це теж стрес, хоч би яким приємним він був.

От і виходить, що людина хворіє тому, що втомилася, що хоче відпочити. Або ж тому, що їй потрібні увага й турбота близьких. Або вона боїться брати на себе якусь відповідальність, обов’язки. І причина її хвороби лежить у психологічній сфері, а зовсім не в медичній. Тому й робота з такими захворюваннями має вестися не лише й не стільки лікарями, скільки психологами та психотерапевтами. І в роботі з такими захворюваннями тілесно-орієнтована психотерапія, безумовно, є дуже ефективною.

Однак цим переліком список показань не обмежується. Багато людей не розуміють, що в них є емоційні труднощі. Така людина може не усвідомлювати, що причина її проблем глибша, ніж вона звикла вважати.

Розглянемо приклад: мама ніяк не може знайти підхід до своєї дитини. Та не слухається, часто влаштовує істерики, бунтує з приводу й без. При глибшому погляді на ситуацію виявляється, що мама сама досить часто зривається на малюка, кричить, не може змусити його слухатися, не застосовуючи покарання чи погроз. Причому мама вже «начитана», знає, що потрібно діяти інакше, але не виходить. Чому?

В основі — усе ті ж емоційні труднощі. У мами є емоційні проблеми, їй складно самій упоратися зі своїм роздратуванням, складно не ображатися на дитину. Однак спочатку заявлена проблема полягала не в емоційних труднощах мами, а в неслухняності малюка.

Ще одним плюсом тілесно-орієнтованої психотерапії є набуття нової навички — уміння розуміти й слухати своє тіло. А це, своєю чергою, дає змогу краще розуміти себе і свої емоції.

Ось приклад: клієнтка поїхала на зустріч, щоб домовитися про певну роботу, яку мала виконати для неї одна фірма. Після укладення договору минуло небагато часу, і вона відчула нудоту. Раніше вона не звертала уваги на такі дрібниці. Але тепер, знаючи, що будь-які тілесні відчуття є підказками, вона замислилася: що це могло б означати? Шляхом нескладних роздумів і аналізу останніх подій вона дійшла висновку: вона погодилася на неприйнятні для себе умови. Посоромилася відмовитися, бо це було не зовсім зручно. Їй не хотілося засмучувати цих людей, адже вони витратили на неї свій час.

У підсумку — тепер для неї виконуватимуть роботу, яка їй не потрібна, та ще й є надто дорогою. Проаналізувавши це, вона передзвонила й відмовилася від послуг цієї фірми. Практично одразу після дзвінка нудота минула, а самопочуття покращилося. Таким чином, було зекономлено гроші, час, а головне — повернулося добре самопочуття й настрій.

Завдяки тілесно-орієнтованій психотерапії людина навчається краще розуміти себе, свої емоції, свої переживання. А це дає змогу перестати накопичувати негативні почуття, а отже, ставати щасливішою і радіснішою.