1-ше запитання: «Чи є панічні атаки захворюванням?»

Справді, у Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) у групі тривожних розладів є такий діагноз: панічний розлад. Панічний розлад у МКХ-10 має код F41.0.

Далі цитую за книгою «Депресивні та тривожні розлади» (Рачин А.П., Михайлова Е.В.):

А. Рекурентні (повторювані – прим. фахівця) панічні атаки, не пов'язані зі специфічними ситуаціями або предметами (без видимих причин – прим. фахівця), а часто трапляються спонтанно (ці епізоди непередбачувані). Панічні атаки не пов'язані з помітним напруженням або з проявом небезпеки чи загрози життю).

Б. Панічна атака характеризується всіма такими ознаками:

— це дискретний епізод інтенсивного страху або дискомфорту;

— раптовий початок (зазвичай початку панічної атаки передує посилення тривоги, яке спочатку може не усвідомлюватися – прим. фахівця);- максимум симптомів протягом кількох хвилин і тривалість щонайменше кілька хвилин;

— наявністю мінімум 4 симптомів із наведених нижче, причому один із них має бути з переліку а-г:

Вегетативні симптоми:

а) посилене або прискорене серцебиття;

б) пітливість;

в) тремтіння або тремор;

г) сухість у роті (не зумовлена прийомом препаратів або дегідратацією);

Симптоми, що стосуються грудей і живота:

д) утруднення дихання;

е) відчуття задухи;

ж) біль і дискомфорт у грудях;

з) нудота або абдомінальний стрес (наприклад, печіння у шлунку);

Симптоми, що стосуються психічного стану:

и) відчуття запаморочення, нестійкості, переднепритомного стану;

к) відчуття, що предмети нереальні (дереалізація) або що власне «я» віддалилося чи «перебуває не тут» (деперсоналізація);

л) страх втрати контролю, божевілля або наближення смерті;

м) страх померти;

Загальні симптоми:

н) припливи або відчуття ознобу;

о) оніміння або відчуття поколювання.

Але ця інформація потрібна медику, щоб він міг поставити діагноз. Оскільки діагноз — річ серйозна й відповідальна, він має спиратися на загальноприйняту класифікацію — МКХ-10. Щоправда, й досі по-старому лікарі в таких випадках зазвичай ставлять діагноз ВСД (вегето-судинна дистонія) або НЦД (нейроциркуляторна дистонія), симпатоадреналовий криз, невроз серця, вегетативний криз, що насправді – одне й те саме. І я думаю, це в певному сенсі правильно, оскільки лікар оцінює стан вашого тіла, насамперед вегетативної нервової системи, і констатує цими діагнозами, що вона здорова, але має функціональні розлади, тобто «нерви пустують». От лікар і дає вам рекомендації: менше нервувати, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правильного режиму сну та відпочинку. Можливо, вам призначать заспокійливі.

І загалом усе правильно, оскільки панічні атаки — це не хвороба, а психоемоційний розлад. Тобто причини панічних атак — психологічні, а тому займатися ними мають не лікарі, а психологи. Хоча в деяких складних випадках може знадобитися і лікар, який призначить антидепресанти та транквілізатори, але це вже зовсім складні випадки, а цей лікар – психотерапевт-медик або психіатр. Але частіше люди п'ють антидепресанти з трьох причин: 

— через лінощі — адже простіше пити таблетки, ніж працювати над собою;

— з міркувань економії — дешевше один раз сходити до психіатра, купити таблетки й пити їх, ніж ходити раз на тиждень (а то й частіше) до психолога;

— через незнання — неправильне уявлення про те, що панічні атаки — це хвороба, призводить до того, що людина вважає, що їй треба лікуватися. Тоді цілком логічно звернутися по лікування до лікаря й пити таблетки.

Зазвичай до психолога (до психотерапевта не медика) люди потрапляють, пройшовши всі можливі обстеження. Часто вони проходять більше обстежень, ніж потрібно. Зазвичай остаточний діагноз — ВСД. От після цього діагнозу треба шукати психолога і більше не займатися всілякою дурницею. Але якщо у вас панічні атаки, а лікарів ви не відвідували, то краще, про всяк випадок, усе ж сходити до лікаря і, можливо, пройти обстеження, щоб бути спокійним. Є деякі захворювання, які можуть давати схожу симптоматику. Вони легко діагностуються, і  лікар цього не пропустить.От коли лікарі вам скажуть, що все ок, а в перекладі на медичний діагноз це, найімовірніше, звучатиме як ВСД, тоді вперед до психолога.

Отже, відповідаючи на запитання, чи є панічні атаки захворюванням — ні, панічні атаки не є захворюванням, панічні атаки — це психоемоційний розлад. Причини панічних атак психологічні, і працювати з ними потрібно з психологом. Панічні атаки в 90% випадків піддаються успішній повній корекції. Усі клієнти, які пройшли терапію, впоралися з цією проблемою. Решта — це ті, хто кинув терапію після 1-3-ї зустрічі.

2-ге запитання: «Чи можна померти від панічної атаки?»

Коротка відповідь: ні.

Померти можна від багатьох речей, але не від панічної атаки. Зазвичай під час панічних атак людина боїться померти від інфаркту – «адже серце так калатає!» або від інсульту — «адже тиск скаче!».

Розберімося. Панічна атака — це сильна реакція страху. Під час страху адреналін викидається в кров, судини звужуються, серцебиття частішає, тиск підвищується, руки й обличчя бліднуть, підвищується пітливість. Це все абсолютно нормальна реакція на страх.

Якщо ваше серце здорове, якщо у вас немає найсуворіших протипоказань до занять спортом, а це може сказати тільки лікар, то й хвилюватися вам нема про що. 
Клієнти часто кажуть: але ж є таке поняття — розрив серця. Мовляв, від страху в когось розірвалося серце. От, скажімо, у «Собаці Баскервілів» сера Вільяма було вбито саме таким способом — його налякали страшним собакою, і він помер від серцевого нападу. Так, але в бідного сера Вільяма було хворе серце. Щоб була небезпека розриву серця, потрібно, щоб це серце було дуже хворим, таким, що перенесло багато інфарктів. 

Чи чули ви про те, щоб у когось розірвалося серце на американських гірках або під час стрибка з парашутом? А там рівень страху й навантаження на серцево-судинну систему набагато вищий.Питання «Чи можна померти від панічної атаки» рівнозначне питанню «Чи можна померти від фізичного навантаження». Люди справді іноді помирають під час фізичного навантаження. Але щоб померти від фізичного навантаження, треба мати серйозне захворювання. Наприклад, атеросклероз. 

У будь-якому разі, якщо у вас є небезпечне для життя захворювання, за якого протипоказані фізичні навантаження і стреси, лікар цього не пропустить і обов'язково вам про це повідомить. А якщо ви здорові, то й хвилюватися нема про що.

Тож викиньте цю дурницю з голови.

Отже, відповідаючи на запитання, чи можна померти від панічної атаки — ні.

3-тє запитання: «Чи можна займатися спортом при панічних атаках?» 

«Потрібно!»

Заняття фізкультурою і спортом просто необхідні людині, яка страждає на панічні атаки.

І ось чому:

— ви будете підвищувати загальний тонус, підвищувати рівень енергії. Це дуже важливо, оскільки при неврозі енергія знижується;

— ви будете тренувати серцево-судинну, нервову та дихальну системи. Це дуже важливо при панічних атаках і ВСД, тому що саме ці системи найбільше беруть участь у нападах панічних атак;

— ваші м'язи будуть у хорошому тонусі, ваші м'язові затиски будуть опрацьовуватися. Це дуже важливо, тому що м'язові затиски є сховищами негативних емоцій;

— ви будете привчати себе не лякатися своїх нормальних фізіологічних реакцій, таких як прискорення серцебиття. Це важливо, тому що при панічних атаках людину лякають її власні нормальні фізіологічні реакції— Спорт — це природний антидепресант, під час занять спортом гормон серотонін виробляється природним шляхом. Це важливо, тому що нестача серотоніну призводить до підвищення тривоги, появи страхів (багато антидепресантів є саме серотоніновими);

— ви знімете значну частину енергії з вашого неврозу і спрямуєте її на заняття своїм тілом. Це важливо, тому що ви руйнуєте звичну невротичну модель, частково припиняєте її підживлювати;

— ви будете ставати впевненішими. Це важливо, тому що впевненість — це стан, протилежний тривозі. Більше впевненості, менше тривоги, менше передумов для панічних атак.

Важливо знати, що основою ваших тренувань має бути аеробне навантаження. Найкращий вид аеробного навантаження — це біг на довгі дистанції. Також добре підходять плавання, велосипед, теніс тощо. Аеробні тренування тренують серцево-судинну, нервову та дихальну системи. 

Також добре включити до вашого комплексу силові вправи. На мій погляд, ідеальні силові вправи з власною вагою — турнік, бруси, прес тощо, а також вправи з невеликою вагою. Загалом у складанні вашого комплексу вам найкраще допоможе тренер із фітнесу. Вам важливо правильно поставити йому завдання. 

Також я часто рекомендую своїм клієнтам бойові мистецтва і танці. Вони часто дають вражаючі результати! Якщо у вас є хоч якийсь потяг до одного з цих напрямів, а краще до обох, я дуже рекомендую вам просто зараз зайнятися цим питанням.

Командні види спорту також дуже корисні.

Загалом обирайте те, що вам до душі. Керуйтеся таким принципом — обирайте той спорт, який вам справді подобається і може щиро захопити. І присвячуйте заняттям фізкультурою і спортом, поєднуючи різні тренування та види навантажень, не менше 4-х разів на тиждень, а краще щодня.

Отже, відповідаючи на запитання, чи можна займатися спортом при панічних атаках — потрібно! Вкрай необхідно.

4-те запитання: «Яким є лікування панічних атак?»

Є два принципово різні підходи до лікування панічних атак.

Перший підхід до лікування панічних атак — медичний 

І цей підхід зазвичай передбачає призначення курсу препаратів. Зазвичай призначають антидепресанти і транквілізатори. Антидепресанти лікують, а транквілізатори допомагають знімати тривогу.Чи є ефективним таке лікування панічних атак? Зазвичай на час прийому препаратів настає поліпшення, хоча часто не повне одужання. Але часто буває, що після скасування препаратів усе повертається. Чому так відбувається? Та тому, що медикаментозне лікування панічних атак спрямоване на усунення симптомів і ніяк не впливає на причини. А причини, як ви пам'ятаєте, психологічні. 

Крім того, прийом транквілізаторів загалом погіршує панічний розлад. Це пов'язано з тим, що людина, заспокоюючи себе транквілізатором, підкріплює патологічний умовний рефлекс. З часом вихід на вулицю без феназепаму стає просто немислимим, а якщо таке сталося, то вже сам факт відсутності таблеток може викликати паніку. 

Тому я вважаю, що призначення препаратів для лікування панічних атак — це доволі крайній захід. Якщо рівень тривоги занадто сильний і людина ніяк не може впоратися, тоді призначення препаратів буває виправданим. Коли у фахівця виникають сумніви щодо того, що клієнт зможе впоратися без медикаментозної підтримки, його скеровують на консультацію до психіатра.Але навіть у тих випадках, якщо психіатр усе-таки призначає  курс  антидепресантів, усе одно для лікування панічних атак основою має залишатися немедикаментозна терапія — робота з психологом. У такому разі антидепресанти просто допоможуть людині перебувати в стабільному стані, даючи їй можливість займатися психологічною корекцією.

Другий спосіб лікування панічних атак — психологічний

Цей спосіб прийнято називати психотерапією.Але ця психотерапія не має нічого спільного з медичною психотерапією. Це робота з психологом. Тому й лікуванням цей процес не назвеш. Точніше було б говорити, що це процес психокорекції, навчання і досягнення особистісних змін.

Вище я говорив про те, що медикаментозна терапія спрямована на роботу із симптомом, не зачіпаючи причин. Психологічна терапія також працює із симптомом (але не за допомогою таблеток), однак найважливіша частина цієї роботи — це робота з причинами. 

Виходячи з цього, у терапії панічних атак ми умовно можемо виділити дві основні лінії:

1. Робота із симптомом

Це, власне, і буде терапія панічних атак. Після виникнення першого нападу панічної атаки у вас закріпився новий умовний стимул, який «запускає» нові напади панічних атак. Простіше кажучи, ви навчилися впадати в паніку. Тепер ваше завдання — розучитися це робити. 

Пам'ятаєте собаку Павлова? Собаці в слинні залози вставили трубки і вивели ці трубки назовні. Тепер можна контролювати кількість слини, яку виділяє собака. А слина, як відомо, виділяється  при вигляді їжі. І це безумовний рефлекс. Далі напередодні подачі собаці їжі почали запалювати лампочку. Лампочка запалюється, приносять їжу, собака виділяє слину. Так діяли протягом певного часу. Потім після запалювання лампочки перестали виносити їжу. Але слина при цьому в собаки все одно виділялася. У собаки сформувався умовний рефлекс. Лампочка, яка раніше була нейтральним стимулом (не викликала жодної реакції у тварини), тепер стала умовним стимулом (викликає виділення слини). 

Приблизно так само і з панічними атаками. У вас сформувалися нові умовні зв'язки, і завдання терапії — ці зв'язки розірвати. Простіше кажучи, треба змінити вашу звичку боятися або навчитися не боятися. 

2. Робота з причинами

В основі панічних атак лежить тривога. Велика кількість тривоги. Власне, панічний розлад і належить до групи тривожних розладів. Якби у вас не зашкалювала тривога, то й панічної атаки з вами б не сталося.

А високий рівень тривоги накопичується не лише і не стільки завдяки зовнішнім обставинам, скільки через внутрішні причини. Накопиченню тривоги сприяє певна структура особистості. Це означає, що й до панічних атак ви були тривожними. Можливо, ви не усвідомлювали своєї тривоги. І навіть, найімовірніше, не усвідомлювали її. Можливо, ховали її за агресією, досягненнями, трудоголізмом або ще якось. 

У всіх людей, які страждають на панічні атаки, є одна спільна риса — вони погано усвідомлюють свої психоемоційні процеси, не відчувають своїх справжніх бажань, перебувають у нерозв'язних внутрішніх конфліктах. Як правило, спільною рисою таких людей є прагнення до контролю. Вони хочуть контролювати все — себе, свої почуття, оточення. Власне, після першої панічної атаки вони починають контролювати себе, щоб уникнути повторного нападу. Але саме гіперконтроль і призводить до виникнення нової панічної атаки.

Звісно, якщо людина перебуває у стані внутрішніх конфліктів, які зазвичай не усвідомлюються (а це і є невроз), то вона перебуває і в конфліктних стосунках з оточенням, особливо з близькими. Причому конфліктні — це не обов'язково агресивні. Просто в цих стосунках щось не так, щось викликає напруження. Увесь цей тягар суперечностей, конфліктів і незадоволеності породжує багато тривоги. У підсумку ця тривога може розрядитися у вигляді нападу паніки.

Основа панічних атак — це хронічна, неусвідомлювана тривога. В основі тривоги — негармонійне поводження зі своїми почуттями, емоціями та бажаннями. Тривогу викликає специфічне поводження зі своєю агресією, як правило, її пригнічення. Страх втрати любові та поваги є основою накопичення агресії і тривоги. Увесь цей комплекс і є тим, що психологи називають неврозом.

Невротичні риси особистості є основою для виникнення панічних атак. Тому робота з причинами передбачає роботу над усвідомленням своїх невротичних механізмів і досягненням особистісних змін.

Тут я умовно розділив терапію на дві лінії. Це не означає, що спочатку йде перший етап, а потім другий. Обидві лінії роботи ведуться паралельно, зміщуючи акцент то в один, то в інший бік залежно від специфіки клієнта.

Також у роботі з панічними атаками ми можемо використовувати тілесно-орієнтовану психотерапію. У поєднанні з основною терапією вона дає дуже хороші результати.

Окрім терапевтичних сесій у кабінеті, ми даємо практики для самостійної роботи. Можливі додаткові практичні заняття в «польових умовах». Загалом найефективнішими виявляються комплексні програми, які включають основну терапію, практики в польових умовах і тілесно-орієнтовану психотерапію. Але такі програми потрібні не в усіх випадках, часто достатньо лише основної терапії (зустрічі 1-2 рази на тиждень + самостійна практика).

Отже, відповідаючи на запитання, яким є лікування панічних атак — є два основні підходи — медикаментозна терапія і психологічна терапія. З причинами працює психологічна терапія. І це не лікування — це психокорекція, навчання і досягнення особистісних змін.

5-те запитання: «Скільки часу потрібно, щоб позбутися панічних атак?»

Це, мабуть, лідер серед частих запитань. Власне панічні атаки в більшості випадків «минають» протягом перших 2-3 місяців терапії, тобто у форматі короткострокової терапії. Звісно, це не завжди так і дуже індивідуально. Для багатьох клієнтів короткострокової терапії виявлялося достатньо.

Але важливо розуміти, що в короткостроковому форматі ви можете позбутися панічних атак і помітити основні конфлікти, які вплинули на виникнення панічної атаки. Але в основі панічних атак, як ви пам'ятаєте, лежать особливості вашої особистості. А глибокі особистісні зміни просто не можуть бути досягнуті за такий короткий строк. Терапія глибоких особистісних змін — це завжди тривала терапія. Скільки? Не менше 1 року. Зазвичай 2-3 роки. А буває і більше. Інша річ, що ви можете завершити терапію на будь-якому етапі. А будь-який пройдений етап терапії — це серйозні якісні зміни, які варті того, щоб витрачати на них час і гроші. 

Отже, відповідаючи на запитання, за скільки сеансів можна позбутися панічних атак — у більшості випадків на тлі короткострокової терапії (від 2-х до 6 міс. з періодичністю зустрічей 1 раз на тиждень) панічні атаки минають або їхня інтенсивність значно знижується, але для опрацювання глибинних основ, які спричинили формування симптому, як правило, короткострокової терапії недостатньо.

Читайте також про короткострокову і тривалу терапію в розділі «Послуги та ціни»

Читайте також:

Причини та симптоми панічних атак

Як лікувати панічні атаки?

Як самостійно позбутися панічних атак — книга-практикум

Чи ефективне медикаментозне лікування панічних атак?

Фільм про страх і панічні атаки (за участю психологів)

Групова програма «Життя без панічних атак»

Програми індивідуальної короткострокової терапії панічних атак і агорафобії

Поставити запитання або записатися на консультацію

психолог:

Тел. адміністратора:

Лікування панічних атак у Києві

психолог Київ