Що таке тілесно-орієнтована психотерапія

Тілесно-орієнтована терапія — один із найяскравіших та найефективніших напрямів у сучасній психотерапії.

Засновником тілесно-орієнтованої психотерапії заведено вважати Вільгельма Райха — учня Зигмунда Фрейда. Райх відійшов від психоаналізу й зосередив свої дослідження на роботі з тілом.  Вчення Райха продовжили й по-своєму розвинули такі видатні психологи, як Александр Лоуен, Франц Александер, Моше Фельденкрайз та інші.

В основі тілесно-орієнтованої психотерапії лежить уявлення про те, що душа й тіло людини — єдина система. Усе, що ми думаємо, сприймаємо й відчуваємо, відображається в тілі певними реакціями. Усі емоції людини тілесні. І всі вони «відпрацьовуються» тілом певним чином. Блокування емоцій або постійне емоційне напруження призводить до хронічних м’язових затисків. Ці затиски буквально утримують емоції та інформацію про травматичні ситуації або нерозв’язані конфлікти. Можна сказати, що мова тіла — це мова підсвідомості.

Хронічні тілесні напруження є як наслідком психоемоційного напруження, так і його причиною. Тіло витрачає колосальну енергію на утримання цих напружень. А їхня емоційна складова, як правило, не усвідомлюється людиною. Наприклад, якщо в людини хронічно напружене горло, то найімовірніше це говорить про пригнічені, невисловлені образи. Механізм такий — людині сказали щось образливе, у неї виникла сильна негативна емоція щодо кривдника. Тіло виділило енергію для вираження свого невдоволення. Але людина не має внутрішнього права на вираження невдоволення, і вона пригнічує цю енергію в собі, буквально «ковтає образу». Невисловлена образа зберігається в тілі у вигляді напруження в горлі. Якщо людині властива така модель поведінки, то її горло «зберігає» сотні таких образ — великих і малих. У тілі це відображається у вигляді хронічного м’язового напруження в передній частині шиї та в горлі. З роками такі напруження можуть призводити до психосоматичних порушень.

Завдання тілесно-орієнтованої терапії — допомогти клієнту усвідомити наявність у його тілі хронічних напружень. Бажано також виявити, з якими емоціями, психотравмами та недовирішеними ситуаціями ці напруження пов’язані. І звичайно, найголовніше — допомогти клієнту позбутися цих напружень. Такий шлях зцілення в тілесно-орієнтованій терапії.

У тілесно-орієнтованій психотерапії терапевт працює насамперед із тілом клієнта. Існує багато методик тілесної роботи. Але всі вони спрямовані на зцілення через пізнання свого тіла. Тілесно-орієнтована терапія — це захопливий процес, який не лише зцілює, а й відновлює втрачений зв’язок між душею й тілом. А відновлення цього зв’язку - необхідна умова для здобуття щастя, здоров’я та гармонії.

«Об’єктивно психічне здоров’я можна визначити за рівнем життєвої енергії, який проявляється у швидкості погляду, кольорі й температурі шкіри, спонтанності виразів обличчя, жвавості тіла, а також граційності рухів. Особливо важливі очі — вікна душі. У них ми можемо бачити життя духу людини… Люди з живими, блискучими очима зазвичай дивляться одне одному прямо в обличчя, встановлюючи зоровий контакт, який об’єднує почуття людей…»

«Тілесним вираженням емоційного здоров’я є грація рухів, хороший м’язовий тонус, хороший контакт з оточенням і з ґрунтом під ногами (у термінології біоенергетики — це «заземленість»), ясний погляд і м’який приємний голос».

«Коли свідомість відокремлюється від тіла, духовність стає чимось інтелектуальним, а не вітальною силою, тоді як тіло перетворюється на м’ясо на скелеті або, з погляду сучасної медицини, на біохімічну лабораторію. Тіло без духу має низький рівень життєвої сили, і воно повністю позбавлене чарівності. Його рухи механічні, оскільки значною мірою ними керує свідомість або воля…Це означає, що його тілесна динаміка серйозно порушена, і є небезпека виникнення хвороб».

«Наша здатність відчувати внутрішній стан іншої людини … ґрунтується на тому факті, що наше тіло резонує з іншими живими організмами. Якщо ми не резонуємо з іншими — то лише тому, що не резонуємо всередині себе. Коли хтось каже: «Я нічого не відчуваю», це означає, що він вимкнув у собі не лише почуття власної життєвості, а й будь-які почуття, які в нього могли б бути».

«Найважливіший крок у напрямку відновлення здоров’я — відновлення чуттєвого усвідомлення всього тіла… Почуття можна вважати силою, що поєднує розум і тіло…»

«Любов — тепле почуття, а кількість любові, яку ми переживаємо й виражаємо, прямо пропорційна м’якості й теплу тіла. Імпульсом до любові є прагнення до контакту й близькості з коханою людиною в очікуванні задоволення, яке може з цього виникати…»