|
5 авторських визначень психотерапії для тих, хто не любить читати довгі тексти;)
1. Я є моя свобода (Ж.П. Сартр).
1.1. Психотерапія працює з неврозами.
1.2. Невроз — це форма відмови від себе та втечі від свободи.
1.3. Відмова від свободи не може бути здійснена без плати за цю відмову.
Невроз — це плата за звільнення від свободи.
1.4. Вибір свободи також потребує плати.
(Іноді вартість настільки висока, що індивід обирає невроз.
До такого вибору слід ставитися з повагою).
1.5. ПСИХОТЕРАПІЯ — ЦЕ ПРАКТИКУМ СВОБОДИ.
2. Особистість проявляється, вступаючи у стосунки з іншими особистостями (М. Бубер).
2.1. Особистість є цілісною системою Я-Інші (Я-Ти, Я-Ми, Я-Світ тощо).
2.2. Поза системою Я-Інші жодна особистість не існує, а поняття «особистість» втрачає будь-який сенс.
2.3. Невроз — це напруга, спричинена порушенням гармонії в системі Я-Інші.
2.4. Невроз — це нездатність до справжньої зустрічі Я-Інший.
(Нездатність бути у справжньому контакті з Іншими унеможливлює проживання актуальних переживань, що призводить до блокування істинної волі та пригнічення автентичного Я).
2.5 ПСИХОТЕРАПІЯ — ЦЕ ПРАКТИКУМ УСВІДОМЛЕНОГО БУТТЯ В СИСТЕМІ Я-ІНШИЙ.
3. Прагнення знизу вгору невичерпне (А. Адлер).
3.1. Невроз — це зупинка розвитку певного аспекту особистості.
3.2. Зупинка розвитку однієї частини особистості може бути компенсована завдяки розвитку іншої частини. Тому невроз — це не лише перешкода розвитку, а й рушій творчого розвитку особистості.
3.3. Розвиток особистості зумовлений не лише принципом причинності (обумовленістю минулим досвідом і конфігурацією середовища), а й мотивацією (рухом до мети).
3.4. Мета розвитку особистості — самоактуалізація (К.Гольдштейн, А.Маслоу; індивідуація — К.Юнг; автентичність — Ф.Перлз).
3.5. ПСИХОТЕРАПІЯ — ЦЕ ПРАКТИКУМ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В НАПРЯМІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ.
4. Мова — дім буття (М.Гайдеггер).
4.1. Мислення організоване системою символів — мовою (під мисленням тут я маю на увазі весь когнітивний процес, що включає переживання).
4.2. Невроз — це система порушень мислення (когніцій), що спотворюють уявлення про реальність у сфері актуальних стосунків з іншими людьми.
(Характер цих порушень відображає проблеми ідентичності).
4.3. Невід'ємною частиною когніцій є переживання.
4.4. Нездатність упізнавати (визначити ім'я), називати (відтворювати ім'я), описувати (визначати якості) і виражати (актуалізувати) свої переживання призводить до розщеплення когніцій і, як наслідок, до спотвореного (невротичного) сприйняття реальності.
(У результаті людина вдається до невротичних форм саморегуляції).
4.5. ПСИХОТЕРАПІЯ — ЦЕ ПРАКТИКУМ ІНТЕГРАЦІЇ СВІТУ ПЕРЕЖИВАНЬ ІЗ МОВНОЮ СИСТЕМОЮ, ЩО ПРИЙНЯТО НАЗИВАТИ УСВІДОМЛЕННЯМ.
5. Світ є сукупністю фактів, а не речей (Л.Вітгенштейн).
5.1. Репрезентація фактів світу у свідомості здійснюється переживаннями.
5.2. Свідомість є сукупністю переживань.
5.3. Прожиті переживання утворюють досвід, який формує наше уявлення про себе і світ.
5.4. Для того, щоб відбулися справжні особистісні зміни, недостатньо володіти "правильною інформацією" (і навіть не обов'язково), необхідно пережити досвід.
Самопізнання і самоактуалізація відбуваються в досвіді проживання світу.
5.5. ПСИХОТЕРАПІЯ — ЦЕ ПРАКТИКУМ УСВІДОМЛЕНОГО ПРОЖИВАННЯ СВІТУ.
* Ці тези мають авторський характер і не претендують на об'єктивність. До того ж вони народжуються з певних філософських парадигм і методів психотерапії — передусім феноменології, екзистенціалізму, гештальт-психології, гештальт-терапії. Скажімо, психоаналітик або представник методу КПТ можуть мати принципово інші погляди на психотерапію. Плюралізм у психотерапії — нормальне явище.
Також ці тези не стосуються клінічної психотерапії, терапії тяжких особистісних розладів і психічних захворювань.
Картинка: кадр із фільму «Світ дикого Заходу»
|
