Дитячо-батьківські стосунки
— Труднощі у спілкуванні з дитиною;
— Дитяча агресія, плаксивість, збудливість;
— Дитячі страхи, тривожність;

— Дитяча психосоматика: тики, енурез, заїкання тощо

Якщо Ваша проблема лежить у сфері стосунків із Вашою дитиною або якщо проблеми не у Вас, а у Вашого малюка, то варто звертатися до дитячого психолога.

— Занадто неспокійний сон;

— Часта безпричинна плаксивість;

— Нав'язливе смоктання пальця;

— Нав'язлива дитяча мастурбація;

— Дитячі психосоматичні захворювання (наприклад, алергія, тики);

— Агресія та аутоагресія (дитина намагається вдарити себе) тощо.

• Усі вищезазначені проблеми можуть бути проявом тривоги, тобто бути емоційним порушенням. Тривогу в такому віці можуть спричиняти найрізноманітніші чинники, починаючи від конфліктів у сім'ї й закінчуючи тривогою або страхами матері.
• Перш ніж звертатися до дитячого психолога, варто виключити такі чинники

— фізіологічні вікові зміни або хвороби. Діти завжди стають більш неспокійними, якщо в них ріжуться зубки або болить животик. Тому консультація педіатра не буде зайвою.

— Страх залишатися без мами, навіть якщо поруч є хтось інший зі значущих дорослих;

— Страх лікарні, лікарів, медичних маніпуляцій (особливо якщо були госпіталізації або серйозні захворювання);

— Надмірно виражені страхи казкових персонажів, води, темряви тощо;

— Нічні жахи;

— Невпевненість у собі, надмірна сором'язливість або несміливість тощо.

— Нав'язливі дії (наприклад, смоктання пальця, кручення волосся тощо);

— Нав'язлива дитяча мастурбація;

— Агресія щодо інших дітей або дорослих;

— Плаксивість, істеричність;

— Аутоагресія (дитина б'ється головою, навмисно вдаряє себе);

— Страх дефекації або горщика;

— Дитячі психосоматичні захворювання (бронхіальна астма, алергія, тики, порушення роботи ШКТ тощо);

• Якщо йдеться про страхи, то необхідна їх корекція, щоб страх не перейшов у фобію. Для цього недостатньо просто переконати дитину, пояснивши, що боятися нічого, або пригрозити покаранням. Діти в такому віці настільки емоційні, що свої страхи вони просто фізично не можуть контролювати, оскільки система «гальмування» нервових імпульсів ще не до кінця сформована. Тому потрібна спеціальна корекційна робота за допомогою казкотерапії, ігрової терапії або тілесної терапії.
• Якщо йдеться про агресію або аутоагресію, то необхідний аналіз сімейної ситуації, а також моделей поводження з негативними емоціями, властивих його батькам, бабусям і дідусям. Цілком можливо, що надмірне придушення агресії дитини, покарання за її прояв можуть призводити до агресивної або аутоагресивної поведінки в дитини.
• Якщо йдеться про нав'язливості, то необхідно зрозуміти причину підвищеної тривоги. Найчастіше її корені в сімейних стосунках.
• Якщо йдеться про психосоматичні захворювання, то необхідне лікування у профільного лікаря (наприклад, алерголога), а також сімейна психотерапія, оскільки дитячі психосоматичні хвороби найчастіше є відображенням внутрішньосімейних конфліктів.

— Страхи залишатися самому;

— Страх закритих просторів;

— Страх втрати батьків;

— Страх темряви;

— Страх смерті;

— Сильно виражені інші страхи;

— Агресія або аутоагресія;

— Складнощі з налагодженням дружніх стосунків з іншими дітьми;

— Складність в адаптації до школи, дитячого садка;

— Небажання вчитися;

— Ревнощі до братика чи сестрички;

— Клептоманія (дитина без дозволу бере чуже, краде);

— Нав’язливості (зокрема нав’язлива дитяча мастурбація);

— Нетримання сечі або калу;

— Дитяча психосоматика (бронхіальна астма, алергія, тики, енурез, порушення ШКТ тощо);

• Труднощі у встановленні соціальних контактів, які можуть проявлятися в дітей, починаючи з 3 років, зазвичай пов’язані з невпевненістю в собі, зі страхом стати вигнанцем, зазнати невдачі, осоромитися або бути висміяним. Щоб допомогти дитині їх подолати, необхідно побачити, які Ваші дії або дії Ваших близьких призводять до формування чи підтримання того чи іншого страху. Саме тому потрібна робота не лише з дитиною, яка допоможе їй на цей момент впоратися зі страхом, а й робота з усією сім’єю загалом, щоб запобігти їх подальшій появі.
• Якщо виникає ревнощі до братика чи сестрички, то в 99,9% випадків вони виникають через страх, що батьки люблять іншу дитину більше, ніж її. І часто батьки самі, несвідомо, дають підґрунтя для таких страхів, наприклад, порівнюючи дітей між собою або ставлячись до обох дітей підкреслено однаково. У цьому разі необхідно побачити: які форми Вашої поведінки несвідомо провокують дитячі ревнощі.
• Якщо йдеться про дитяче злодійство (клептоманію), то необхідно розібратися: що дитина намагається компенсувати чужими речами, чого їй бракує в її житті.
• Якщо в дитини є труднощі з адаптацією до школи або небажання вчитися, необхідно не просто змушувати її це робити, залякуючи покаранням, а зрозуміти причини труднощів, що виникають. Найпоширеніша – це надмірний контроль успішності з боку батьків. У такому разі природна потреба дитини в навчанні сходить «нанівець». Нікому не хочеться робити щось лише тому, що він «повинен».

— Страх смерті, хвороб;

— Страх публічних виступів, інших людей;

— Сильно виражені інші страхи;

— Агресія або аутоагресія;

— Складнощі з налагодженням дружніх стосунків з іншими дітьми;

— Дитяча психосоматика (бронхіальна астма, алергія, тики, енурез, порушення ШКТ тощо);

— Проблеми з успішністю;

— Клептоманія;

— «Погані компанії» (куріння, вживання алкоголю або наркотичних препаратів);

— Замкнутість, втрата контакту з дитиною;

— Втеча з дому тощо.

• Будь-які сильно виражені страхи є проявом неврозу. У підлітковий період вони можуть загострюватися, оскільки відбуваються не лише фізіологічні, гормональні зміни, а й особистісне перетворення. Підліток, з одного боку, вже не хоче бути дитиною, з іншого – ще не може вважати себе дорослим. І ця суперечність призводить до сильних емоційних перепадів, агресивності, різких вчинків.
• Коли дитина починає поводитися асоціально, у цьому завжди є виклик: суспільству, батькам, оточенню, самій собі. Тому заборони й силові методи впливу проблему не розв’язують, а лише призводять до віддалення та закритості підлітка. Необхідно вчитися знаходити золоту середину між батьківською твердістю, авторитетом і вмінням домовлятися, бути на рівних.

Записатися на консультацію до дитячого психолога Ви можете, зателефонувавши за номером: 095 832 23 86 або надіславши листа на адресу: Ця адреса e-mail захищена від спам-ботів, Вам необхідно ввімкнути Javascript для її перегляду. .