Нічні жахи в дітей

Якими є причини нічних жахів? Як допомогти дитині, яка страждає на жахи? 

Страх – одна з найнеприємніших емоцій. І вона стає удвічі неприємнішою, якщо немає можливості її якось припинити. А в скільки разів вона жахливіша, коли накриває повністю, тотально? Саме з таким жахом стикаються наші діти, коли їм сняться кошмари. Деяких батьків це спантеличує, деяких підштовхує до пошуку причин нічних жахів, а деякі вважають, що в цьому немає нічого такого, що заслуговувало б на пильну увагу. Давайте подивимося, що ж це таке – «нічні жахи»?

Сон складається з кількох фаз: дрімота, глибокий сон і парадоксальний сон. Повний цикл триває близько 90 хвилин. Потім фази глибокого і парадоксального сну знову повторюються. Сновидіння приходять до нас у фазі «парадоксального сну», названій так тому, що будь-який мінімальний звук, образ чи подія може перетворюватися на парадоксальну, глобальну, всеосяжну картину.

З якого віку діти починають бачити кошмарні сни, сказати напевно складно. Адже дорослий може дізнатися про це лише з вуст малюка, а для цього він має, як мінімум, уже вміти говорити. Є розповіді навіть дворічних дітей про їхні нічні страхи. І, на мою думку, власне кошмари діти починають бачити приблизно в цьому віці. Саме на цей час завершується перша стадія розвитку мислення, названа ментальною репрезентацією. Тобто діти починають уявляти завершені образи без їхньої наочної присутності. Однак той факт, що вже починаючи з першого року життя можна відзначати наявність окремих страхів, таких як страх втрати емоційного контакту з матір’ю, самотності, болю (а також уколів, лікарень, медпрацівників), говорить про потенційну можливість кошмарів у вигляді окремих відчуттів чи почуттів.

Як такого віку, у якому кошмарні сни є нормою, не існує. Періодичні страхи, що виникають у процесі розвитку малюка, є нормальними і свідчать радше про благополучне проходження нового етапу, ніж про порушення. Так, закономірним є страх казкових персонажів у віці трьох років, страх смерті для шестирічної дитини або страх зробити помилку для молодших школярів. Однак, як і будь-який інший складний період, він повинен мати початок і кінець. Тобто якщо після Вашої допомоги, підтримки, відповідних ігор чи вправ цей страх не минає, а лише розвивається, це привід замислитися і приділити цій проблемі особливу увагу.Для початку, зайнятися пошуком причин.

Причини, через які можуть виникати стійкі порушення сну, зокрема й кошмари:

1. Складна вагітність і пологи. Під час вагітності дитина переживає ті самі емоції, що й мама. Тому якщо вона насичена неприємними переживаннями і страхами, то малюк занурений у них уже від самого народження. І, відповідно, уже має схильність до кошмарів надалі. А народження, по суті, є також і «маленькою смертю», оскільки дитині доводиться залишати звичне для неї внутрішньоутробне середовище, проходити родові шляхи. А якщо при цьому є ускладнення, пов’язані з іще більшою загрозою життю, то це також накладає свій відбиток і може призводити до повторюваних кошмарних сюжетів про наявність замкненого простору, з якого немає виходу.

2. Втрата емоційного контакту з матір’ю у перші роки життя. Це призводить до відчуття безпорадності, беззахисності, відсутності безпеки, що може провокувати відповідні теми в кошмарах.

3. Травматичні події за життя, що супроводжуються страхом смерті (нещасні випадки, переляки, захворювання та операції). У снах можуть поставати у вигляді чудовиськ, які зазіхають на життя малюка.

4. Несприятлива емоційна атмосфера в сім’ї. Під цим досить загальним поняттям може приховуватися: конфлікти батьків, розлучення; надмірна опіка з боку батьків. Якщо для батьків світ сповнений небезпек, від яких дитину треба оберігати, відгороджувати і захищати, то й дитина починає бачити світ як жахливий, сповнений ворожості та непередбачуваності; недовірливість і тривожність батьків. Якщо батьки постійно розмірковують про хвороби, нещастя, труднощі та турботи, то малюк переймає і цю позицію. сумніви батьків у правильності виховання. Ця невпевненість також транслюється дитині; жорстокість і авторитаризм у вихованні. Любов до фізичних покарань, муштри та суворої дисципліни породжує відповідні страхи; байдужість і потуральний стиль виховання тощо.

5. Недостатня ігрова активність дітей, особливо у спілкуванні з однолітками.Через гру і спілкування діти проводять «природну профілактику» страхів. Вони здобувають групову підтримку і відчуття, що з подібними проблемами стикаються не лише вони.

Чому існують нічні страхи? Річ у тім, що вночі активізується несвідома частина нашої психіки. І в снах починають програватися ті емоції, які перебувають у нашій несвідомій сфері. Якщо вони приємні – то й сни мають відповідне емоційне забарвлення. Якщо ж ні – приходять різні сюжети, у яких переважають страх, жах і безвихідь. Вони потрібні, щоб трохи розвантажити нашу несвідому частину психіки. Мучачи нас уночі, вони рятують від надлишку вдень.

Якщо це разова проблема, яка не має повторюваного характеру, то батькам варто заспокоїти дитину, приголубити, обійняти. Не варто говорити: «Там немає нічого страшного!» або «Це всього лише сон, не страшно!» Також не варто читати нотації, закликати до дорослості, соромити. Тим більше не можна за це карати. Необхідно дати малюкові зрозуміти, що Вам зрозумілі його почуття. Сказати: «Ти дуже злякався!» або «Тобі було дуже страшно! Все добре, зараз ти в безпеці». Тілесний контакт при цьому обов’язковий! Він дає відчуття безпеки на неусвідомлюваному малюком рівні і сам по собі говорить краще за слова. Потім варто не залишати його самого і почекати, поки він засне. Якщо малюк не прокинувся, але Вам зрозуміло, що його мучив кошмар, то можете спробувати поговорити про це вранці. Якщо малюк не може відразу відповісти, що йому наснилося, то необхідно зайняти його грою або малюванням, щоб активізувати праву (образну) частину мозку. Адже сни продукуються саме нею. І коли малюк буде захоплений, то потихеньку, не поспішаючи спробувати дізнатися. Потім варто спробувати пропрацювати цей страх. Ось деякі рекомендації:

1. Малювання страху. Можна спробувати намалювати свій страх. Потім допомогти малюкові зробити малюнок смішним або маленьким, незначним. Або ж узагалі намалювати олівцем, а потім гумкою стерти свій страх, пояснивши, що він стирає його не лише з паперу, а й зі свого внутрішнього світу. Якщо малюк сам відмовляється малювати, то підійде інший метод:

2. Фоторобот страху. Запропонуйте малюкові написати Вам, як міліціонеру, заяву (якщо малюк не вміє писати, то нехай просто прийде «до Вас на прийом»). І ви за його описом складете фоторобот страху. Тут уже Вам особисто потрібно буде домалювати смішні деталі або навмисно зробити його добрим.

3. Казкотерапія. Розкажіть малюкові казку, де головний герой (опис героя збігається з Вашим малюком за віком, зовнішністю, характером, навіть ім’я краще вибрати схоже) потрапляє в ситуацію, що викликає в дитини страх. Зрозуміло, що після боротьби і переживань герой його перемагає. Або ж страх стає не страшним. Тільки потрібно обов’язково включити момент боротьби і переживання героя, щоб малюк зрозумів: такі його почуття Вам зрозумілі, вони є в інших «героїв» і саме в його ситуації можна впоратися з проблемою.

 4. Рухливі ігри, такі як піжмурки, хованки, квач, цятки. Ці ігри природним чином пропрацьовують страх темряви, закритого простору, самотності. Також страх упасти або бути спійманим.

5. Пісочна терапія або ліплення. Принцип, думаю, Ви вже вловили. Спочатку – зображаємо свій страх. Потім – доробляємо або трансформуємо в щось позитивне. Але тут додатковий чинник – це робота дрібної моторики. На кінчиках пальців розташовані нервові закінчення, стимуляція яких на рівні фізіології призводить до заспокоєння. Тому вже сам цей факт робитиме страх менш жахливим.

Ще раз повторюся, що всі ці прийоми можуть допомогти в роботі зі звичайними, віковими страхами. Якщо страхи мають повторюваний характер, варто, не зволікаючи, звертатися до дитячого психолога. Нічні жахи – це лише тривожний дзвіночок, який вказує на існування якоїсь серйозної проблеми. І чим раніше взятися за її розв’язання, тим краще.