Чому хворіють діти?

Причини частих дитячих хвороб. Як допомогти дитині, яка часто хворіє?

На те, що діти часто хворіють, скаржаться дуже багато батьків. При кожному новому захворюванні тати й мами звично йдуть до лікарів, проходять обстеження, купують усе нові й нові ліки. Однак причина криється далеко не лише в банальному «заразився». Діти хворіють тому, що хочуть хворіти.

Як це можливо? Безумовно, бажання захворіти не завжди усвідомлюється. Але наше тіло дуже мудре, воно «вгадує» бажання й допомагає їх реалізувати. У дітей емоційні й тілесні прояви сильно пов'язані. Зміна емоційного фону призводить до відповідної тілесної реакції. Іншими словами, якщо дитині страшно, вона зіщулюється, притискає до себе ручки, тремтить, затамовує подих. Якщо злиться - стискає ручки в кулачки, тупотить ногами, кричить. А коли в малюка виникає емоційний дискомфорт, його тіло автоматично «хоче» захворіти.

Причини, з яких малюк «хоче» захворіти:
1. Брак уваги й любові з боку батьків. Коли немовлятам потрібні любов, тепло й турбота, вони просять про це всім тілом: тягнуться ручками, голівкою до мами, кличуть її гучним плачем. З віком багато батьків починають пригнічувати прояв дитячих емоцій («Ти вже дорослий, не повинен так поводитися»). А що залишається робити дитині, якій забороняють відкрито просити батьківської любові? Правильно - захворіти. Адже тоді мама бере відгул і перебуває поруч, міряє температуру, дає ліки, читає книжку. Тато намагається раніше повернутися з роботи. Таким чином дитина отримує увагу й любов, яких у звичайному житті з різних причин може бракувати, і в неї формується сценарій «маленького страждальця». Малюк звикає отримувати потрібну йому увагу через хворобу й нездужання.

Приклад. На консультацію до психолога звернулася сім'я з проблемою енурезу в сина. У ході терапії стало зрозуміло, що хлопчик таким чином реагував на прийнятий у сім'ї авторитарний стиль виховання. Оскільки проявляти страх (та й узагалі будь-які емоції!) у цій сім'ї не дозволялося, хлопчик почав проявляти свої почуття тілесно.

2. «Тріщина» у стосунках між батьками. Для дитини сварка батьків - це горе: дві найголовніші людини в її світі раптом перестають випромінювати любов. Своєю хворобою дитина може намагатися «помирити» батьків, адже на час хвороби батьки зазвичай об’єднуються для боротьби з новою напастю, укладаючи тимчасове перемир’я.

Приклад. На прийом прийшла молода мама з такою проблемою: у її доньки спостерігалася постійна вірусна інфекція, що супроводжувалася регулярним запаленням лімфатичних вузлів. У процесі терапії з’ясувалося, що таким чином дитина реагувала на часті конфлікти батьків. Після того як жінка змогла розібратися у своїх почуттях до чоловіка за допомогою сімейних консультацій, їхні стосунки нормалізувалися, і дівчинка перестала хворіти.

3. Емоційний стан батьків. Що молодші діти, то сильніше вони залежать від стану внутрішньої рівноваги батьків. Зовсім маленькі ще вважають себе і маму єдиним цілим. А якщо мама протягом тривалого часу перебуває в пригніченому емоційному стані, дитина намагається розділити з нею її душевний біль («Мамочко, якщо тобі погано, давай я сумуватиму замість тебе, щоб тобі було легше»).

Що робити, коли дитина хворіє?

1. Замислитися над причиною, чого їй бракує? Уваги й любові? Теплої сімейної атмосфери? Спробувати зрозуміти й змінити реальну причину. Спроби лікувати прояви хвороби таблетками чи уколами лише додають батькам відчуття тривоги, яке діти теж відчувають. А це тільки ускладнює ситуацію.
Приклад. У котячій родині народилося кошеня з родовою травмою. Підростаючи, кошеня приволікало задню лапку. Але мама-кішка й далі старанно вилизувала його, годувала, піклувалася. Тато вчив, як треба бігати й стрибати. І до шестимісячного віку воно вже нічим не відрізнялося від своїх братів і сестер. А тепер уявіть, що було б, якби це кошеня віднесли до ветеринара, почали робити уколи й накладати пов’язки?

2. Прийняти той факт, що хвороби дітей - це відображення "душевної" хвороби дорослих, і що в разі постійних дитячих хвороб «лікування» потрібне не лише й не стільки дитині, скільки батькам. Можливо, батьків у дитинстві не навчили любити, бо їхні батьки самі цього не вміли. Змінюватися ніколи не пізно.

3. Приділяйте увагу дитині не лише під час її хвороби, а й коли вона здорова. Малюкові необхідний тілесний контакт, обійми, поцілунки, важливо чути, що його люблять і що він дуже потрібен своїм батькам. Йому потрібно бачити ваші люблячі очі. У цьому запорука його психічного й фізичного здоров’я.

4. Звертайтеся до психолога, якщо у дитини:
● надто часті ГРВІ, ангіни;
● порушення опорно-рухового апарату;
● різного роду соматичні захворювання, під час обстеження яких лікарі не знаходять органічних патологій. Це можуть бути нервові тики, енурез, заїкання, нав’язливе висмикування волосся, обгризання нігтів тощо;
● є проблеми зі сном або прийомом їжі. Це може свідчити про страхи, які переживає малюк.

Автор: психолог

Статтю створено для сайту happywoman.com.ua