Панічні атаки: що це таке?

Чому виникають панічні атаки? Як їх лікувати?

---

Увага! Вийшов у світ унікальний онлайн-посібник для самостійного опрацювання панічних атак!

Читайте докладніше..

---

До мене на прийом звернулася молода й успішна жінка 33 років. Вона виглядала життєрадісною, сповненою сил та енергії. На перший погляд, причин звертатися до психолога в такої людини бути не може: успішна, незалежна, цілком задоволена життям. Усі труднощі, які трапляються на її шляху – долає, поставлених цілей – досягає, її життя цікаве й насичене.

Однак є одне «але», яке заважає їй почуватися повністю щасливою. Часто, перебуваючи в метро, піднімаючись або спускаючись довгим ескалатором, починаються напади запаморочення, нудоти. З’являється тремтіння в усьому тілі, та й страх виникає якийсь незрозумілий, безпричинний. Після таких нападів з’являється відчуття безпорадності, незахищеності. Та й незрозуміло: коли ці напади повторяться знову? Що це таке? Чому це відбувається і чим загрожує?

Панічна атака – це несподіваний, незрозумілий, неконтрольований «безпричинний» напад страху, що супроводжується різким погіршенням самопочуття.
Зазвичай під час обстеження лікарі можуть ставити такі діагнози: «вегетативний криз», вегетосудинна дистонія з кризовим перебігом (ВСД), «симпатоадреналовий криз», «кардіоневроз», «НЦД — нейроциркуляторна дистонія».
Однак останні дані свідчать про те, що все це є «панічним розладом» і під такою назвою зафіксовано в 10-й Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10).
Згідно з міжнародною класифікацією тривожних розладів DSM III R, діагноз «панічний розлад» ставлять у разі, якщо протягом певного періоду часу людина переживає «панічні атаки», тобто сильні напади страху й дискомфорту. Ці напади не мають якоїсь «об’єктивної» причини й супроводжуються наростанням страху, що вони можуть повторитися.

Панічні атаки зазвичай супроводжуються всіма або деякими з таких симптомів (не менше чотирьох):
утруднене дихання;
запаморочення;
болісне або прискорене серцебиття;
тремтіння;
пітливість;
задуха;
нудота або дискомфорт у шлунку;
деперсоналізація (відчуття, що тіло або якась його частина є чужою) або відчуття нереальності того, що відбувається;
оніміння або поколювання голками;
почервоніння обличчя або гусяча шкіра;
біль і дискомфорт у грудях;
страх смерті;
страх збожеволіти або вчинити нерозважливо.

Ці ознаки панічних атак розвиваються раптово й зазвичай інтенсивно посилюються протягом перших 10 хвилин. Під час обстеження не виявляється жодного органічного чинника, який би спричиняв і підтримував цей розлад, наприклад інтоксикації амфетамінами або кофеїном, гіперфункції щитоподібної залози, аденоми наднирників тощо.

Однак якщо відійти від сухого медичного опису цієї проблеми й спробувати зрозуміти, що ж являє собою цей напад з погляду психології та психотерапії? У момент нападу людину охоплює панічний страх, жах, який вона не може контролювати. Людина починає почуватися дуже погано, її б’є тремтіння, їй важко дихати, складно встояти на ногах.
Їй здається, що вона помирає або божеволіє! І всі спроби знайти цьому страху раціональне пояснення, переконати себе в його нелогічності та взяти ситуацію у свої руки не дають жодних результатів.
Потім до цього додається ще й страх, що подібне може статися будь-якої хвилини і людина виявиться безпорадною. Вона змушена дедалі більше уникати ситуацій, які можуть стати можливими причинами цих нападів. Поступово вона може перестати виходити з дому, уже не може обходитися без допомоги близьких. У цьому разі до панічних атак додається ще один розлад, названий «агорафобією» або страхом відкритих просторів.
Така людина стає заручником власного страху. Причому часто панічних атак зазнають саме цілком соціально успішні чоловіки й жінки, які звикли давати раду різним труднощам, і тим жахливішим є їхнє відчуття безпорадності. Це також породжує колосальну невпевненість у собі й різного роду комплекси.

На рівні фізіології панічні атаки можна пояснити так: в основі цього феномена лежить емоційне порушення, за якого організм людини сприймає нейтральну ситуацію (наприклад, поїздку в метро або автомобільний затор) як стресову.
І в цей момент починає домінувати права півкуля мозку, яка більшою мірою відповідає за емоції, почуття й відчуття і яка у звичайному стані менш активна. А логіка й контроль – це сфера діяльності лівої лобової частини головного мозку.
Тому людина фізично не може контролювати свій напад, оскільки для цього необхідна одночасна домінантна робота двох різних ділянок мозку, а це, на жаль, неможливо. Саме тому лікування панічних атак раціональними психотерапевтичними методами є малоефективним без будь-яких додаткових засобів.

Медикаментозне лікування панічних атак також дає лише тимчасовий ефект. Зазвичай призначають або бета-адреноблокатори, які частково блокують дію адреналіну на організм, або транквілізатори, які знижують збудливість центральної нервової системи, або ж антидепресанти, які необхідно приймати протягом тривалого періоду часу.
Однак усі ці препарати впливають і нейтралізують лише симптоми, але не зачіпають причин самого розладу. Це призводить до того, що людина стає залежною від прийому препарату (як фізіологічно, так і психологічно), а після його скасування напади повертаються, бо «неузгодженість» дій півкуль залишається.

Яка ж допомога в цьому разі є найефективнішою?
На мій погляд, потрібен комплексний підхід. До нього можуть бути включені і раціональні техніки, і медикаментозна корекція за потреби.
Однак центральну роль має займати робота з емоціями клієнта. Адже причина саме в емоційному порушенні. Відповідно, працювати необхідно насамперед зі сферою емоцій. Фахівець допомагає людині зрозуміти, які емоції вона не вміє розпізнавати й виражати. Що заважає їй проявляти свої почуття. Які пригнічені й витіснені психологічні травми заважають жити.
Також емоційна рівновага досягається значно швидше, якщо ще включена тілесна терапія. Про те, що це таке, докладно можна прочитати в статті «Тілесно-орієнтована терапія». Тут лише пояснимо основну ідею: емоційна й тілесна сфери вкрай взаємопов’язані.
Будь-яка емоція відображається в тілі. І впливає на фізіологічні процеси в нашому організмі. Але цей зв’язок двосторонній. Як емоції впливають на тіло й змінюють його (залишаючи специфічні м’язові затиски, напруження, скутість), так і, впливаючи на тіло, можна коригувати емоційний стан. На цьому принципі ґрунтуються всі духовні практики Сходу (йога, цигун тощо), за цим принципом працюють методи саморегуляції, аутотренінгу, релаксації.
У разі якщо використано всі перелічені методи, панічні атаки досить швидко сходять нанівець, залишаючи по собі лише спогад. Така комплексна терапія дає змогу перестати сприймати нейтральні ситуації як стресові, а отже, і усуває причину виникнення цих нападів.