Дитячі страхи від народження до 3-х років

Чого бояться малюки? Як подолати страхи? 

Дитячі страхи – річ таємнича, така, що інколи лякає батьків навіть більше, ніж самих малюків. Тривожні батьки часто оберігають своїх крихіток від будь-яких лячних явищ, намагаються мінімізувати всі можливі ситуації, здатні викликати дискомфорт. З одного боку, це цілком правильно – завдання батьків оберігати своїх дітей від можливих небезпек, які загрожують малюкові якимись серйозними проблемами.

  Але з іншого боку, батьки не мають позбавляти дитину радості життя, прибираючи все цікаве, але здатне викликати незручність або легке напруження; забороняючи все, що може хоч якось налякати малюка, але дати йому корисний урок. І малюк опиняється у «стерильному просторі», де можна лише те, що вже гарантовано не завдасть жодної шкоди. І живе такий карапуз, хоч як це парадоксально, у постійному полі страху. Полі страху його батьків за його добробут. Таким чином те, що могло б допомогти малюкові розвиватися, вчитися, долати труднощі, просто виключається через страх «жахливих, несприятливих наслідків».

На мою думку, найправильніше в боротьбі зі страхами – не намагатися виключити все навколо малюка, що може його якимось чином налякати, а вчити його справлятися з тими труднощами, які в нього виникають, дозволяти набивати власні гулі й допомагати їх правильно та гармонійно загоювати. Зрозуміло, йдеться лише про те, що не становить реальної загрози його здоров’ю, як фізичному, так і психологічному. Але таких ситуацій набагато менше, ніж звикли думати «звичайні» батьки.

У цій статті ми розглянемо, які страхи властиві наймолодшим крихіткам віком від народження і до 3-х років. Спробуємо зрозуміти: які страхи є обґрунтованими, які – природними для цього віку, з чим вони можуть бути пов’язані і що з ними робити.

У віці до 6 місяців можна спостерігати реакції занепокоєння у відповідь на гучний звук, різку зміну положення тіла, втрату рівноваги, а також наближення великого предмета. Однак це рефлекторні страхи, інстинктивні. А ось після 6 місяців прояв цих страхів уже починає залежати від реакції матері. Якщо мати спокійно реагує на те, що відбувається, то й малюк не лякається. А якщо мама непокоїться, то тривога передається і дитині. Загалом у віці до 3-х років діти вкрай залежні від емоційного стану мами. Та й страхи значно частіше трапляються в тих діток, чиї мами самі сповнені страхів і тривог. Крім того, властивий страх чужих, сторонніх. Він то загострюється, то стихає. Також один із найсильніших страхів цього періоду – страх втрати матері. Він виражається в сильній прив’язаності до матері, неможливості довго перебувати без її присутності. У тому разі, якщо цей страх не був гармонійно пережитий, він може зберігатися протягом усього життя, надалі трансформуючись у страх самотності та емоційну залежність від близьких людей.

Оскільки будь-яка корекційна робота в цьому віці неможлива, то у разі нападу страху необхідно:

1. Максимально заспокоїтися мамі, щоб дитина відчула цей спокій.

2. Розмовляти з крихіткою спокійним і лагідним голосом.

3.Частіше гладити, притискати малюка, щоб був тісний тілесний контакт. Це на несвідомому рівні діє як заспокоєння.

Тепер розглянемо основні страхи віку від 1 року до 3 років:

1. Страх медичних працівників, уколів тощо. Щоб мінімізувати цей страх, бажано, щоб усі лікувальні процедури проводила не мати, а інша людина, тоді як мама могла б заспокоїти, приголубити й підтримати після болісних маніпуляцій. Ну і, звісно, за можливості не проводити зайвих процедур без крайньої необхідності.

2. Страх гучних і несподіваних звуків, темряви, замкненого простору.

3. Страх перед засинанням - якщо малюка мучать кошмари.

4. Страх самотності і неможливості довго залишатися одному, також властивий цьому віку й свідчить про все ще дуже сильну емоційну прив’язаність до мами.

5. Страх покарання з’являється до двох років, оскільки малюки стають дедалі самостійнішими, і з’являється дедалі більше «не можна».

6. Страх казкових персонажів. Узагальненим образом є казковий вовк, якого бояться багато діток цього віку. За ним може приховуватися: страх раптового й непередбачуваного впливу; болю; страх перед покаранням батька, якщо той надмірно суворий і погрожує фізичним покаранням або ж часто карає. Цей самий страх може траплятися в діток, які позбавлені контакту з батьком, що міг би захистити їх від нападу вовка. Страх Баби-Яги може вже почати проявлятися (хоча він більш характерний для діток від 3-х років і старше) і символізує страх перед матір’ю. Він може бути присутнім у тих випадках, коли мати схильна до суворості, стримування ласкавих і ніжних почуттів, фізичного покарання.

Більшість із зазначених вище страхів є звичайними для цього віку й мають тенденцію минати, якщо є підтримка та розуміння з боку батьків. У тому разі, якщо у Вашого малюка є якийсь інший страх, що не увійшов до перелічених, або зазначені вище страхи є стійкими, не минають після Ваших зусиль, а лише посилюються, варто звернутися до дитячого психолога.

Тепер давайте розберемо, що варто і чого не варто робити, що лише посилить страх, а не допоможе його подолати:

Не варто:

Не звертати уваги на страх, ігнорувати його

Сміятися з малюка, з його переживань.

Запевняти, що немає нічого страшного. Для малюка страх – реальний. Усі Ваші переконання його у протилежному лише віддалять Вас одне від одного, спровокувавши недовіру до Вас.

Карати

Соромити, апелюючи до віку.

Усе це вибудує бар’єр між Вами, лише посиливши наявну проблему.

Варто: У цьому віці найбільш ефективною є казкотерапія. Принципи, за якими будується корекційна казка, такі:

Сюжет відображає проблемну ситуацію або якийсь конкретний страх. Головний герой - такого ж віку, зовнішності й характеру, як Ваш малюк. Описуйте детально, щоб була схожість, і малюк міг себе з цим героєм зіставити. Ім’я краще придумати також співзвучне. У ході казки трапляється якась проблема, труднощі, які герой долає. Вони обов’язково мають бути. Завжди має бути вдалий кінець. Або герой переміг когось, або врятував когось. Або ж ситуація виявилася не страшною чи перестала бути страшною. Тобто через подолання труднощів трапляється щось хороше. Мова й сюжет мають відповідати віку. Обов’язково розповідати казку, коли малюк у спокійному стані. Тобто не в момент переляку, а коли Ви мирно граєтеся. Найкраще скласти кілька казок із різними варіаціями проблеми. Тобто події мають бути різні, але проблема, навколо якої вони програються, - одна й та сама. Також не варто забувати про рекомендації для однорічних малюків. А саме: необхідний емоційний і тілесний контакт із батьками. Спокійний і лагідний голос. Адже спокій батьків і їхня впевненість, що малюк упорається з усіма труднощами, діє краще за будь-яку спеціальну терапію. З 3-річного віку вже можна пробувати грати в корекційні ігри. Про них ми поговоримо в наступній статті, присвяченій наступному віковому періоду.