Казкотерапія

 Що таке казкотерапія? Як лікувати казкою?  

Усі діти люблять казки. На моє глибоке  переконання, їх люблять і всі дорослі, але не всі в цьому зізнаються. Тому мені дуже шкода, що багато батьків вважають непотрібним читати своїм дітям казки. Адже казка - це не просто веселе проведення часу й розвага. Казка в буквальному сенсі слова допомагає жити. Вона вчить, підтримує, показує приклад. Іноді навіть рятує. Наприклад, дитина може боятися казкових героїв (вовка, Бабу-ягу, Кощія), хоча насправді боїться суворих батьків. Але для дитини дуже травматично усвідомлювати, що мама чи тато не такі добрі, ласкаві, як їй хотілося б. Ось і рятують її казкові герої від переживань, привласнюючи собі негативні якості батьків.

Але  ми сьогодні поговоримо про те, як казкою можна допомогти малюкові. Для початку потрібно згадати, що дітям властива така характеристика мислення, як анімізм (тобто одухотворення всіх предметів і явищ). А отже, вони вірять, що все, про що їм розповідають батьки, може відбуватися наяву, ну або майже «по-справжньому». А це дуже важливо. Адже для нас, дорослих, буває дуже переконливим, що знайома Світлана змогла навчитися водити машину. Якщо вона змогла, значить і я зможу. Чийсь позитивний приклад дає заряд упевненості, оптимізму, надії. Особливо добре це працює, якщо йдеться про героя, з яким малюк може себе ототожнити (тобто уявляє себе на його місці).

Потім згадаймо, наскільки дитяча психіка  пластичніша, ніж у дорослих. Діти посварилися «назавжди», а через 10 хвилин уже знову «друзі навіки». Усе тому, що вони ще дуже швидко можуть перебудовуватися з однієї емоції на іншу, дуже швидко вчаться і розвиваються. І, нарешті, діти вірять, що якщо чогось хочеш, то воно обов'язково здійсниться. І якщо дуже сильно захотіти позбутися страху, то він справді піде.

Розгляньмо, як правильно "лікувати" казкою.

— Ви читаєте її малюкові, а потім обговорюєте її. Важливо звернути увагу дитини саме на ті моменти, які Ви хочете казкою скоригувати. Наприклад, казка про муху-цокотуху може розповісти, як спритно комар упорався з павуком. Яким він був сміливим, як допомагав мусі, що потрапила в біду. При цьому важливо, щоб дитина була впевнена, що вона може висловлювати будь-яку свою думку. Потрібно не засуджувати її відповіді й давати волю фантазії.

— Казку можна розігрувати за ролями.  Але ініціатива у виборі й розподілі  ролей, а також у перебігу сюжету має бути в руках малюка. Він сам обере ті моменти, які його найбільше хвилюють.

— Казкотерапію можна поєднати з арт-терапією, тобто намалювати казкові дії, героїв. Можливо, придумати інший кінець, намалювавши його.  

2. Якщо Ви використовуєте свою, вигадану казку, то це дає змогу розв'язати саме Вашу проблему. Для цього казку потрібно будувати за такими принципами:

— Сюжет відображає проблемну ситуацію. Варіації можуть бути будь-які. Від теми «небажаного горщика» до страху незнайомих людей, води тощо.
— Головний герой має бути такого ж віку, зовнішності й характеру, як Ваш малюк. Що детальнішим буде опис, то краще. Це допоможе малюкові помітити схожість і співвіднести себе з цим героєм. Можна придумати співзвучне ім'я. Але я не рекомендую робити головним героєм саму дитину.
— У ході казки наш герой потрапляє у складну ситуацію. Труднощі мають бути обов'язково. Адже переможець може бути тільки там, де є перешкоди.
— Завжди має бути щасливий кінець. Або герой переміг когось, або врятував, або ситуація виявилася не такою страшною. Тобто після подолання труднощів трапляється щось хороше.
— Мова і сюжет мають відповідати віку.
— Казку потрібно розповідати обов'язково після того, як емоції вщухли. Тобто не в момент переляку, не тоді, коли малюк засмучений або вередує. Вона матиме ефект лише тоді, коли дитина перебуває у спокійному стані.
— Якщо Ви хочете опрацювати «гостру» ситуацію, тобто дуже сильно насичену емоціями, то можна розповісти кілька різних казок на одну й ту саму тему.

3. Ну і, нарешті, дитина може сама розповісти казку.
Потрібно лише задати тему й дозволити їй самій придумати ключові моменти. Дуже важливо, що дитина отримує можливість розповісти про свої почуття й переживання, не боячись реакції дорослих, адже вона говорить не про себе, а про казкового героя. Це допоможе Вам побачити, що відбувається в душі Вашого малюка; допомогти й підтримати його «героя».

І, наостанок, кілька моментів, які варто  врахувати під час занять казкотерапією:

— Ваша роль - помічник, але аж ніяк не головний оповідач. Головною тут є Ваша дитина. І навіть якщо Ви розповідаєте казку, то завжди орієнтуйтеся на її інтерес, участь. Це має бути процес обопільного інтересу, а не «лекції на задану тему».
— Не починайте розповідати казку, якщо не маєте вільного часу.
— Не займайтеся казкотерапією, якщо Ви вважаєте це «дурницею». Ваша зацікавленість - це запорука успіху. Адже для того, щоб диво сталося, у нього потрібно повірити. Постарайтеся згадати, що всередині ми всі діти. А казки, як я казала, люблять усі. Гарної Вам казкової творчості!